До війни вони були звичайними хлопчиками й дівчатками. Навчались у школі, допомагали старшим, грались, бігали-стрибали, розбиваючи носи та коліна. Їх імена знали тільки рідні , друзі та однокласники.

         Але прийшов час – вони показали, яким величезним може бути маленьке дитяче серце, коли розгориться в ньому любов до Батьківщини і ненависть до ворогів.

         Хлопчики. Дівчатка. На їх маленькі плечі ліг тягар лихоліття, горе воєнних років. І не зігнулись вони під цим тягарем, а стали сильні духом, мужніми, витривалими. Вони воювали поряд зі старшими – батьками, братами й сестрами… Воювали скрізь: на морі, в небі, в партизанських загонах, в одеських катакомбах, були підпільниками.

         З долями дітей, однолітків сьогоднішніх учнів, на чиє дитинство випали роки Великої Вітчизняної війни познайомились учні 4 класу Петрівської школи Захоплено слухали діти розповіді вчителя початкових класів Білан М.В. про юних героїв, висловлювали слова вдячності за їх подвиг. Учні зробили висновок: якою дорогою ціною була здобута Велика Перемога. Наприкінці заняття учні поставили собі запитання «А я зміг би так?» - і , відповівши чесно самому собі, подумали, як потрібно сьогодні жити і вчитися, щоб бути достойними пам’яті своїх видатних ровесників, юних громадян нашої країни.